Ты из Себя создал его,
Из Слова,сотворил творенье,
Создал его из ничего,
И появился дух веденья.
Потом из духа сотворил,
Ты душу;в ней есть разделенье,
Две сущности туда вместил,
И это стал венец творенья.
Из праха тесто замесил,
Сосуд слепил в прекрасном виде,
И душу в тело поместил,
Для духа дав обитель в мире.
Ему дал власть,над ним изрек,
Своё благое повеленье,
И имя "человек" нарек,
Он неуйдет вовек в забвенье.
Над всем творением Своим,
Возвысив,Он его прославил,
И дал ему власть на земле,
Возделывать Рай-сад поставил.
С Творцом в единстве находясь,
Он начал праведное дело,
Бог силу дал,дал Бог и власть,
Но было голым ещё тело.
Ещё нужда была и в том,
Что можно жить и в мире чистом,
Но,если жить лишь для себя,
То можно стать и эгоистом.
Бог это знал, и Он сказал:
"Нехорошо так человеку,
Ему помощника создам,
Чтоб дал ему в трудах утеху."
Так появилась из ребра,
Прекрасна,верх всего творенья,
Мать жизни,чудна и нежна,
Жена,шедевр произведенья.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
